Як і інші психологи, я часто зустрічаюся з запитами від батьків,про допомогу: «Допоможіть, у мене проблемна дитина!», «Або чому моя дитина – не така?» Але чи справді існують проблемні діти? На це питання є тільки одна відповідь – ні! Є лише проблемні батьки. А дитина – лише дзеркало сім’ї, в якому, якщо добре придивитися, відбивається все: особистісні проблеми батьків, подружні, дитячо-батьківські взаємини, протиріччя і конфлікти. Виходить,що найчастіше дзеркало-криве?Але ось ця саме кривизна і проявляється у вигляді некерованої та негативної поведінки дитини. Якщо старатися,то ці прояви негативної поведінки можна зменшити або навіть зовсім усунути. Але для цього потрібні насамперед позитивні зміни в сімейних відносинах,а також робота з проблемами самих батьків. Та на жаль, більшість батьків не бажають визнавати, і тим більше працювати над собою і своїми недоліками. Дуже часто звертаються до психолога з проханням ,провести роботу по виправленню поведінки дитини. І чим більше працюєш з дитиною, тим більше переконуєшся, що серед них «важких» немає, просто у багатьох є потреба в здоровому оточенні.

Які найбільші помилки з боку батьків? Хочеться поділитися прикладами найтиповіших помилок,які негативно впливають на дітей: Надмірна «щедрість» –  «Моя дитина ні в чому не повинна відчувати нестачу!» – такий девіз і життєвий принцип багатьох батьків. Вони вважають, що якщо їх дитина щось захотіла, то вона повинна це отримати, незалежно від того, чи потрібно їй це насправді чи ні. Такі батьки завжди плутають поняття любити з поняттям купити. Замість того, щоб приділяти дитині увагу, дарувати їй своє спілкування, любов, давати тепло і ласку, вони купують іграшку найдорожчу (найчастіше підсвідомо, а то й усвідомлено, мотивуючи це так: «щоб довше була зайнятою і не заважала відпочивати або працювати »), знаходять няню (обов’язково, щоб з вищою педагогічною освітою:« щоб дитина розвивалася інтелектуально, була добре вихованою »). Можна ще купити репетитора, тренера, психолога і лікаря. І почати спокійно думати: «Тепер у дитини все є, і я можу, нарешті то, зайнятися зароблянням грошей – адже дитина росте, і потреби її також будуть зростати! Тому необхідно ще придбати машину, квартиру, престижний інститут і ще тисячу дуже потрібних для формування особистості дитини речей ». І, звичайно, якщо хтось спробує таких батьків трохи надоумити, то у відповідь обов’язково почує – «не можна бути щасливим, і малозабезпеченим». Хоча французький фільм «Іграшка» говорить, що можна …

Наступною,не менш великою помилкою є надмірна » тривожність» батьків. У деяких батьків будь-яка думка про дитину пронизана тривогою. «Вона може застудитися; у неї можуть бути глисти, може забитися, злякатися і т.д. ». І, що дивно, дитина, немов змирившись з неминучістю, застуджується (незагартована дитина – поганий імунітет), у неї виявляють глисти (а у кого їх немає в дитячому віці?), І просто постійно лякається – темряви, лікарів, тварин, і т . д. (Але хто ж це навчив її боятися? …) Але найстрашнішим (за наслідками) є страх, що дитина щось не зможе (зав’язати шнурки, самостійно проїхатись на двоколісному велосипеді, скористатися телефоном). А якщо сама не впорається, то їй необхідно допомогти! І допомагають, допомагають … Таким батькам було б дуже корисно прочитати книгу Анатолія Некрасова «Материнська любов» і задуматися над питанням: «Звідки ж пішов вислів« мамин синочок »? » Чи чув хтось про проблему «втомлених батьків». Такі батьки втомилися ще до того, як дитина у них з’явилася. Озброївшись колись ілюзіями щодо сімейного життя і виховання дитини і зіткнувшись, на їхню думку, з «суворими і важкими буднями», вони разом втрачають інтерес і до подружнього життя, і до виховання своєї дитини. Ключовими фразами таких батьків стають – “не бігай!», «Не лізь!», «Не роби те», «не роби це!», «Я тебе зараз покараю!». І, найулюбленіша фраза: «я від тебе втомилася (втомився)!». Пам’ятайте, найстрашнішим для дитини, так і для дорослої людини, виявляється неуважність іншої людини, а особливо людини близької, рідної. І для того, щоб отримати цю увагу, дитина готова на все. Для неї є життєво необхідною, увага батьків! І все одно, якою вона буде, негативною, у вигляді якогось покарання, або позитивною. Просто поки дитина не знає, як ще привернути увагу мами чи тата на себе.

Ще однією з багатьох помилок є девіз батьків: «Ти повинен бути кращим за всіх!» – Такі батьки, як правило, мають мінімум дві вищі освіти, і вічно мріючи захистити кандидатську, працюють, в кращому випадку, асистентом який-небудь кафедри. При цьому, дитину вони прагнуть віддати в «найпрестижніший» дитячий садок: з поглибленим вивченням іноземної мови . Що стосується вибору школи, то, звичайно, заради навчання саме в ній вони будуть долати будь-які перешкоди, щоб «відповідати рівню». Адже, на їхню думку, вчитися необхідно тільки на «відмінно». До того ж, до їх невдоволення, деякі «несвідомі» вчителі ніяк не хочуть перейнятися розумінням особливості їхньої дитини. Більш того, вони, як ніби спеціально, намагаються зайняти учня зовсім не тими предметами, які «важливі і потрібні», а зовсім непотрібними і примітивними, що заважають, що віднімають час, знижують загальний показник успішності такі як: трудове навчання, фізкультура, музика, ОБЖ і т.д. Як це не парадоксально, є батьки з комплексами «невдахи». Ці батьки, на перший погляд, багато чого досягли. Однак, якщо придивитися уважніше, то в їх поведінці можна побачити, сліди якогось свого нереалізованого бажання. Колись їх власна лінь, невмотивованість, відсутність потрібної підтримки, спільно з іншими причинами не дали цим бажанням реалізуватися. Зате вже своїм дітям вони точно спробують нав’язати свою мрію. І не біда, що ця мрія сформувалася в період їх вже дорослому житті і стала більше схожою на безплідну фантазію. В результаті, перед їхніми дітьми відкриваються «чудові» перспективи: не просто вчитися, а працювати над будь-якої наукою, видом спорту і т.д. по десять годин на добу, забувши про непотрібні іграшки, про спілкування з однолітками і визнавши абсолютно нецікавими звичайні дитячі захоплення, хобі та забавки. Проте, якщо їм вдасться дивом уникнути виснаження нервової системи, неврозу ,то у них все-таки є надія реалізувати нарешті таки свою мрію. Точніше, мрію своїх батьків, але це вже не настільки важливо … Але нажаль правда ! Досить часто ми чуємо ще про проблему батьків-маніпуляторів. Дитина для таких батьків всього лише спосіб впливу на оточуючих: дружину(чоловіка), батьків, інших родичів. «Це потрібно не для мене, це потрібно для дитини!» – так звертаються батьки один до одного. І чим більше безпорадна, або соматично – ослаблена дитина, тим більше можливостей у її тата або мами впливати на інших членів родини . Іноді такі батьки, тим самим намагаються зберігати деструктивну сім’ю, згуртовуючи всіх навколо проблеми з дитиною. Природно, з народження перебуваючи в оточенні «рідних», що мають перераховані вище проблеми, виростаючи в атмосфері,яка абсолютно не сприяє психологічному комфорту, наші діти намагаються захиститися від подібної реальності. І ось тоді і проявляються в них або неусвідомлені захисні механізми, способи захисту від навколишньої дійсності, спроби змінити свою поведінку, бажання уникнути думок про свої вчинки та втекти від самотності або тривоги. І що ж робимо ми, люблячі і щирі батьки? А ми, зустрівшись з поведінковими реакціями (серед яких різного роду залежності, небажання вчитися, прагнення до соціальної і антисоціальної поведінки і т. д, я вже не кажу про проблеми зі здоров’ям), голосно говоримо собі і оточуючим: «Боже ,у мене така проблемна дитина »! Але ніколи при цьому навіть не допускаємо думки: «А може, просто це ми – проблемні батьки?»

 

Психолог Центру підтримки сім’ї – Уляна Семенюк

Звертайтесь за телефоном: 0950592103

м. Коломия, Україна 78200 вул. Гетьманська, 36

тел.: (03433) 4-89-55

тел./факс: (03433) 2-16-91

email.: karitas.kolomya@gmail.com

Сергій Триф`як (Директор) – тел.: (03433) 4-89-55

2019-07-05T07:26:25+00:00